Притча про батька й сина
Одного разу батько пізно ввечері повернувся з роботи, як завжди втомлений, і побачив, що на порозі його чекає п’ятирічний син .
— Тату, а можна щось запитати?
— Звичайно, що трапилося, синку?
— Тату, а яка в тебе зарплатня?
— Це не твоя справа! — обурився батько — і потім, навіщо тобі це знати?
— Ну, татку, скажи будь ласка, скільки отримуєш за годину?
— Ну, десь 30 гривень А що?
— Тату, — син подивився на нього знизу дуже серйозними очима — тату, можеш мені позичити 20?
— Так ти запитував тільки для того, щоб я тобі дав грошей на якусь іграшку? — обурився батько — негайно йди до себе в кімнату й лягай спати! Хіба можна бути таким егоїстом! я працюю цілий день, а ти так нахабно себе поводиш!
Малюк тихенько пішов до себе А батько трохи заспокоївся й почав міркуватти: може йому й справді потрібно купити щось важливе Грець з ними, тими 20 гривнями, він же ще ніколи не просив у мене
грошей!
— ти ще не спиш, синку? — запитав батько
— ні, татку
— я, мабуть, занадто суворово повівся У мене був важкий день Вибач мені ось візьми гроші, які
ти просив
Хлопчик підхопися й посміхнувся
— ой, дякую тобі, татку!
Потім заліз під подушку й витягнув звідти ще декілька зім’ятих банкнот батько, побачивши, що
в сина вже є гроші, обурився: «навіщо ти просив гроші, коли в тебе вже є?»
А малюк склав усі гроші разом, перерахував купюри
— тепер мені точно вистачить! татку, тут рівно 30 гривень! Можна я куплю годину твого часу? будь
ласка, прийди завтра з роботим раніше, я так хочу, щоб ти повечеряв разом з нами і погрався зі мною!
БАМБУК
В одному прекрасному саду ріс дивовижний бамбук. Власник маєтку любив його найбільше з усіх дерев.
З кожним роком бамбук ставав усе красивішим і міцнішим. Думка про те, що Пан його любить і пишається ним, додавала йому снаги до росту.
Але одного дня господар підійшов до нього і сказав: "Любий бамбуку, мені дуже потрібна твоя допомога".
Красень-бамбук передчував, що настала довгожданна мить, і з радістю відповів: "Пане, я готовий. Роби зі мною все, що бажаєш".
Голос Пана, однак, був поважний. "Щоб скористатися тобою, я мушу тебе зрубати".
Бамбук відсахнувся: "Зрубати? Мене? Найкрасивіше дерево у твоєму саду? Благаю, не роби цього. Вчини щось гарне, але, прошу тебе, не рубай мене".
"Любий бамбуку, - промовив Пан, - я не зможу тобою скористатися, якщо дозволю, аби ти продовжував рости".
Увесь сад завмер. Запала глибока тиша, і навіть вітер перестав повівати, вражений почутим. Нарешті бамбук схилив свою буйну голову і прошепотів: "Пане, якщо ти не можеш скористатися мною, не рубаючи мене, то роби, як знаєш".
"Любий бамбуку, - вів далі Пан, - мені доведеться не тільки тебе зрубати, але ще й поспилювати гілки і пообривати листя".
"Пане, змилуйся наді мною. Якщо вже губиш мою красу, то залиш мені принаймні гілки і листя".
"Якщо я не зітну їх, то не зможу ними скористатися".
Бамбук знову похилився і прошепотів: "Пане, ріж і обривай".
Господар саду зрубав дерево, обпиляв його гілки, розрізав уздовж стовбур і вийняв із нього серцевину. Потім приніс його до джерела, яке витікало неподалік сухого поля. Господар підвів до джерела один кінець стовбура і спрямував воду до спраглої землі.
Чиста і свіжа вода потекла на поле бамбуковим жолобом. Господар посіяв там рис, а згодом зібрав багатий урожай.
Ось так бамбук, попри те, що сам спочатку мусив бути стятим і знищеним, став благословенням для багатьох.
Коли він був красивим деревом, то жив тільки для себе, захоплюючись власною вродою. І щойно тоді, як його зрубали, - став каналом і почав оживлювати ціле королівство.
Те, що ми називаємо "стражданням", Господь Бог називає "ти Мені потрібен".
Б.Ферреро. Збірка "Це знає тільки Вітер"
Двоє лицарів
Двоє сміливих лицарів брали участь у турнірах, ризикованих пригодах, наражаючись на небезпеку. служили багатьом володарям.
Котрогось вечора один із них, споглядаючи захід сонця, мовив: «мені залишається остання пригода».
- Яка?
- Хочу зійти на гору, на якій живе бог!
- Навіщо?
- Щоби довідатись, чому нас так обтяжує і примушує працювати ціле життя та й далі вимагає щораз більше, замість того, щоб допомагати нам хоча б иноді, - відповів з гіркотою перший лицар.
- Піду з тобою! однак вважаю, що бог знає, що чинить, - ствердив другий.
Подорож була тривалою і нелегкою. добулися гори бога. сходили мовчки, йдучи поруч з кіньми, бо стежка була стрімка й труднопрохідна. вже було видно вершину в імлі, та зненацька з гори почули голос: «візьміть із собою всі камені, що лежать на стежині».
- Ось бачиш? - запротестував перший лицар. - Завжди те саме. Після всіх цих зусиль бог хоче нас додатково обтяжити. на це не погоджуся!
І повернув назад.
Другий лицар виконав те, що наказав голос бога.
Потратив на це багато часу і зусиль. та із першими сонячними променями каміння у торбинах на коні й те, що було у зранених руках побожного лицаря, чудово засяяло.
Перемінилося на коштовні діяманти небаченої краси.
Господи, ставлю набагато більше запитань, аніж ти.
У числовому співвідношенні це виглядає як десять до одного.
запитую:
- Чому допускаєш страждання?
- Як довго маю страждати?
- Яка мета цього?
- Чи ти забув про своє милосердя?
- Втомився?
- А може, образився?
- Покинув мене?
- Коли я втратив твій провід?
- Чому я розгублений?
- Чи не бачиш мого великого розпачу?
Ти мене лише запитуєш, чи я вірю тобі?
Дуб і троянда
У саду поміж деревами, кущами і квітниками росли дуб і троянда. дуб був деревом величавим, а його могутнє гілля здавалося короною, що владно нависала над скромними квітами в саду.
Троянда мала лише стебло з кількома зеленими листками і гострими колючками. виглядала кволою, наче от-от зів’яне.
Міцний дуб кепкував з неї, зневажливо кажучи: «Ти - лише нікчемна колюча галузка!»
Коли віяв вітер, дуб ворушив своїми незліченними листками, творив шум, дивовижний свист і чудові гармонійні звуки.
через це дуб дуже пишався собою.
«Наповнюю небо чудовими симфоніями! я - наче оркестр! Я не такий, як той нещасний прутик, який не вміє нічого! навіщо взагалі потрібна троянда?»
Несмілива троянда перелякано мовчала.
Коли настало літо, зацвіла.
цілий сад аплодував їй довго, щиро і палко.
Дехто вдає зі себе кращого, сильнішого, аніж є насправді. Боїться бути собою. Квіти просто квітнуть.
Б.Ферреро. "Квіти просто квітнуть"
You can do it, too! Sign up for free now at https://www.jimdo.com